Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
відгвинчувати — ую, уєш, недок., відгвинти/ти, нчу/, нти/ш, док., перех. Обертаючи що небудь по гвинтовій нарізці, знімати, відокремлювати … Український тлумачний словник
відгвинчувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
підгвинчувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
відвертати — а/ю, а/єш, недок., відверну/ти, ерну/, е/рнеш, док., перех. 1) Повертати, відводити що небудь убік від кого , чого небудь. || Спрямовувати в інший бік. Відвертати носа. 2) розм. Відвалювати або зсувати що небудь убік. || Відрізуючи, відкидати… … Український тлумачний словник
відвірчувати — ую, уєш, недок., відверті/ти, рчу/, рти/ш, док., перех., рідко. Те саме, що відкручувати 1); відгвинчувати … Український тлумачний словник
відгвинтити — див. відгвинчувати … Український тлумачний словник
відгвинчування — я, с. Дія за знач. відгвинчувати … Український тлумачний словник
відгвинчуватися — ується, недок., відгвинти/тися, и/ться, док. 1) Обертаючись по гвинтовій нарізці, відокремлюватися, зніматися. 2) тільки недок. Пас. до відгвинчувати … Український тлумачний словник
відкручувати — ую, уєш, недок., відкрути/ти, учу/, у/тиш, док., перех. 1) Повертаючи гвинтовою нарізкою, знімати; відгвинчувати. 2) Крутячи, повертаючи що небудь, відривати … Український тлумачний словник
відшрубовувати — ую, уєш, недок., відшрубува/ти, у/ю, у/єш, док., перех. Відкручувати шруб; відгвинчувати … Український тлумачний словник
